Розроблена методика отримання оптичних спектрів при прикладанні до зразка тиску до 3 kbar у гелієвому кріостаті і показано, що при збільшені тиску ймовірність інтеркомбінаційних переходів у молекулах ароматичних амінів, введених у полімерну матрицю, зростає.
Вперше отримані спектри власної фосфоресценції сігма-спряжених полімерів полі(метилфеніл)силану і полі(метилдифеніл)силану.
Встановлено, що у фотопровідних полімерах фосфоресценція домішки може сенсибілізуватися триплетними екситонами, які виникають при рекомбінації зарядових пар, утворених при фото- збуджені.
Доведено, що у випадку сильної спін-орбітальної взаємодії у хромофорах полімеру основи та умові, що енергія першого збудженого синглетного стану домішки нижча енергії триплетного стану основи, відбувається не тільки триплет-триплетний, але й заборонений по спіну триплет-синглетний перенос енергії по механізму Ферстера, що дозволяє змінювати колір випромінювання світлодіодів у широких межах.
Вперше показано, що квантовий вихід сенсибілізованої флуоресценції і фосфоресценції домішки в фотопровідній полімерній матриці нижчий, ніж при прямому збудженні в нейтральному полімері, який не поглинає збуджуюче світло. Доведено, що з переносом енергії на акцептор конкурують процеси локалізації екситонів у "хвостових" енергетичних станах, дисоціації синглетних екситонів на гемінальні електрон-діркові пари і захвату триплетних екситонів продуктами окислення матриці.
Вперше встановлено, що в фотопровідній полімерній матриці ефективність переносу енергії синглетними екситонами вища, ніж триплетними, що принципово відрізняється від молекулярних кристалів. Цю відмінність ми пояснюємо тим, що внаслідок дуже слабкої міжмолекулярної взаємодії зони триплетних екситонів в молекулярних кристалах дуже вузькі, і міграція екситонів відбувається фактично між "ізоенергетичними" станами. Окрім того, в добре очищених молекулярних кристалах концентрація неконтрольованих домішок набагато нижча, ніж в полімерах.