- Укр
- Eng
«Академія працює не лише в режимі збереження і відновлення, а й на випередження. Це добре засвідчує порядок денний засідань Президії НАН України. За час воєнного стану їх відбулося вже десять, крім того було проведено Загальні збори Академії, – зазначає академік Анатолій Загородній. – На засіданнях Президії розглядалися питання, вкрай важливі для зміцнення обороноздатності й безпеки нашої держави, а також для повоєнного розвитку економіки. Виконанню програми, спрямованої на забезпечення обороноздатності й безпеки держави, присвячувалось одне з перших засідань після початку агресії. Ба більше, в міру наших можливостей, фінансування цієї програми було збільшено, і зараз вона активно виконується. Заслуховувалися також доповіді щодо ядерного тероризму росії; біобезпеки України; виявлення мін на основі оброблення матеріалів, отриманих з безпілотних літальних апаратів; забезпечення українського населення якісною питною водою; підрахунку економічних втрат, яких зазнала Академія під час російської військової агресії; прогнозування демографічних наслідків міграції; поліпшення характеристик авіадвигунів за рахунок провадження новітніх технологій і нових матеріалів та багато-багато інших питань. Усе це свідчить про те, що Академія оперативно реагує на виклики воєнного часу.
Так само оперативно реагують на виклики, що постають перед нами внаслідок військової агресії, і всі регіональні наукові центри НАН України і МОН України. Безумовно, щирий захват викликають мужність і героїзм працівників Північно-Східного наукового центру. Так склалося, що інститути Харкова, напевно, найбільше постраждали від авіаударів і ракетних обстрілів. Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» зазнав багатьох артилерійських обстрілів. Під загрозою опинилась ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів» – пошкоджено її споруду й обладнання. Нещодавно, 25 червня, її вчергове обстріляли, сталися дуже критичні руйнування. На щастя, витоку радіоактивних матеріалів поки що немає, але до цього вже недалеко – потужніші обстріли можуть призвести до катастрофи, подібної до Чорнобильської. Недаремно наш національний ядерний регулятор [Державна інспекція ядерного регулювання України] кваліфікує обстріли Харківського фізико-технічного інституту, зокрема установки «Джерело нейтронів», як ядерний тероризм. Хочу ще раз висловити свій захват колективом цього Інституту, зокрема героїзмом його директора академіка Миколи Федоровича Шульги, який перебував в Інституті фактично весь час, особливо в перший період, контролюючи і забезпечуючи підтримку функціонування установи. Чудова команда Інституту теж була на місці. Це справді прояви мужності, і вони заслуговують на дуже велику повагу.
…Днями до мене завітав голова Вченої ради Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна академік Віль Савбанович Бакіров і розповів, в якому зараз стані університет. Не можу спокійно це слухати, бо пам’ятаю атмосферу, яка панувала у тих стінах. Складно уявити, що все це втрачено водномить. До речі, я гаряче підтримую і лобіюватиму пропозицію Харківського університету перетворити Харківський фізико-технічний інститут на установу подвійного – академічно-університетського – підпорядкування. По-перше, це історично виправдано. По-друге, університет допоможе Академії кадрами, адже його фізико-технічний факультет випускає фахівців з ядерної енергетики, атомної енергетики, радіаційного матеріалознавства.
Хочу сказати добре слово і про Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» НАН України, якому теж дісталося від ракетних ударів – знищено частину обладнання, дуже постраждала інфраструктура. Знов-таки, колектив установи дуже мужньо поводився, і присутність голови Ради директорів [академіка Володимира Семиноженка] теж мала велике значення.
Інші наукові центри – Західний, Південний, Придніпровський – дуже активно долучаються до зміцнення обороноздатності держави. З міркувань безпеки не наводитиму конкретних прикладів, як саме академічні установи допомагають українському війську, але це велика допомога – від технічної до медичної.
Ми також приділяємо увагу розвиткові аграрного сектору української економіки і маємо за цим напрямом дуже добрі позиції. Зокрема, створені нашими вченими високоврожайні сорти зернових культур (деякі з яких дають врожай близько 140 ц/га) – унікальна річ. Пропонуємо розглядати цю галузь як одну з проривних. Хоч це вже, мабуть, і самоочевидно для України.
Окремо хочу відзначити активну позицію наших соціогуманітаріїв. Скажімо, у надзвичайно напруженому режимі працюють економічні інститути Академії, які здійснюють оцінку економічних втрат. Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України оцінює та прогнозує наслідки міграцій. Наші фахівці займаються також правовими аспектами, пов’язаними з агресією росії проти України, а саме – питанням збереження територіальної цілісності України. Історики розвінчують міфи та пропаганду агресора, аналізують коріння рашизму. Розуміти все це вкрай важливо для суспільства.
Тобто всі наші інститути працюють у міру своїх сил. І працюють наполегливо.
Крім того, ми готові, не чекаючи мирного часу, виконувати доручене Загальними зборами Академії – передусім вдосконалювати її структуру та систему розподілу фінансування. Зокрема, як я вже сказав, з урахуванням важливості першочергового підтримання оборонних досліджень і робіт, пов’язаних із майбутнім розвитком української економіки.
Наступного року мають відбутися вибори до складу НАН України. Їхнє проведення – важливий етап у житті Академії. Так історично склалося, що кандидати в академіки та члени-кореспонденти зазвичай відвідують різні інститути, виступають із доповідями, відбуваються інтенсивні обговорення, встановлюються контакти. Боюся, в умовах воєнного стану ця складова не може бути повноцінною, бо частина наших працівників, на жаль, відсутня. Але в Академії вже є певна, хоч і не дуже велика, кількість вакансій. І я дуже хотів би, щоб під час виборів враховувались інституційний, регіональний, віковий розподіли, дотримувався ґендерний баланс.
…Звісно, ніхто не сподівався, що війна може трапитися. Звісно, за всі цим дуже боляче спостерігати. Але Академія згуртована і твердо вірить у перемогу України, в яку, сподіваюся, ми зробимо гідний внесок. Науковці тримають свій фронт.
Я і Академія – ми дякуємо і вклоняємось Збройним Силам України за те, що вони бережуть наші життя, наше майбутнє. Слава Україні! Героям слава!»