Перекладено Добровольським А.М. © 2001.
| Вперед | Що де є | Назад |
Для налаштування підключення за допомогою модему до світової
мережи, в комплекті є засіб налаштування - draknet. Воно використовується
для налаштування мережи, як під час встановлення, так і потім.
Налаштування модемного з'єднання з тенетами виконується посередництвом пункту "Configure a normal modem connection". Можливо, вам запропонують визначити порт до якого під'єднано Ваш модем. Далі Вам буде запропоновано ввести параметри Вашого з'єднання. Тут ускладнення можуть викликати пункти Назва домену (яке у випадку сумнівів краще залишити пустим) та Аутентифікація. Аутентифікацію краще залишити стандартну (т.т. PAP) за виключенням випадків, коли Ваш постачальник доступу використовує дозвіл на з'єднання посередництвом сценарію.
Далі Вам запропонують перевірити налаштування з'єднання, цим можно буде переконатися в його дієздатності.
Далі з'єднуватися з тенетами можно двома шляхами:
1. З командного рядка: командою /sbin/ifup ppp0
2. З Х за допомогою програмки kppp
Зауваження відносно DNS обслуговувача.
Для пришвидшення роботи в тенетах, можно використовувати замість DNS, що надається постачальником доступу, свій запам'ятовуючий DNS обслуговувач. Для цього треба встановити наступні пакети:
caching-nameserver
bind
bind-chroot
Після цього необхідно запустити службу DNS командою /etc/rc.d/init.d/named
start та налаштувати його автоматичний запуск за допомогою програми drakxservices.
В налаштуваннях з'єднання, для використання свого запам'ятовуючого DNS
обслуговувача треба зазначити адресу 127.0.0.1.
В комплекті є декілька програм перегляду інформаціі з сторінок світової павутини. Всі вони досить відомі, ми дамо їм лише стислу характеристику.
Більшість користувачів зберігають вірність традиційному Netscape-4, але зараз на ньому вибір не закінчується. Mozilla-0.8 вимагає помітних ресурсів, вона не дуже задовольнить тих, у кого менше за 128Mб пам'яті, але за сталістю, якістю відмальовування, вірній роботі з кирілічними кодуваннями (особливо в режимі автовизначення кирилиці) часто краща за свого попередника.
На базі "движка" Mozilla - Gecko - побудовано переглядач Galeon, не такий вимогливий до ресурсів. Той же Gecko дозволяє ходити по Web розпоряднику файлами Nautilus - поки ще сируватій основі майбутнього Gnome.
У KDE - свій переглядач, помітно підрісший Konqueror. Для гарної роботи не пожалкуйте часу на його налаштування з центра керування KDE і, можливо, у Вас не буде потреби використовувати щось окрім KDE і для подорожей у Web.
Накінець, в комплект входять два текстових переглядача - відомий
lynx і менш відомий links. Останній уміє показувати кадри, у нього
зручне меню, але відсутність підтримки ssl та невміння працювати в пасивному
режимі ftp - поки що, прикрі недоліки.
Дійсно, кожному користувачу настільної машини, скажемо,
під Windows, наче відомо, що достатньо вказати поштовому клієнту
адреси обслуговувачів - й питання з поштою можно вважати вирішеним. Більшість
поширених клієнтських програм під Linux теж можно налаштувати
таким чином. Але, в Unix-системах є декілька серьйозних приводів користуватися
місцевим обслуговувачем.
Традиційно в Unix-системах доставкою пошти займалася програма
sendmail. Проте, в силу появи більш безпечних, швидких та простих
в налаштуванні альтернатив та зникнення механізмів доставки не ТСР/IP,
sendmail має швидше історичне значення. В Linux-Mandrake RE функціі
mail transport agent (MTA) виконує пакет postfix. Цей пакет має
відмінну документацію англійською мовою та російсько мовний man; тут ми наведемо
лише декілька порад з налаштування postfix для домашньої машини. Основні
параметри postfix знаходяться у файлі /etc/postfix/main.cf. Після поновлення
налаштувань, обслуговувач треба перезапустити командою postfix reload.
В типовій системі зі зв'язком dial-up, що встановлюється користувачем,
обслуговувач не повинен робити зайвих спроб доставити повідомлення, коли
зв'язок відсутній. Для цього в файлі main.cf додайте директиву:
defer_transports = smtp
Вихідні повідомлення будуть розміщені в черзі відправки. Коли з'єднання
встановлено, можно виконати їх відсилання командою sendmail -q. В Linux-Mandrake
RE ця команда викликається автоматично на початку PPP-сеанса.
Навряд чи добре займатися відправленням пошти безпосередньо з машини,
що виходить до тенет на декілька хвилин. Деякі адресати можуть бути
тимчасово недосяжні, та й час, що витрачається на пересилку повідомлень дальнім
поштовим обслуговувачам, може бути невиправдано великим. Тому краще пересилати
повідомлення на найближчий SMTP-обслуговувач, що постійно під'єднаний до мережи,
який і впорається з завданням доставки найкращим чином. Цим, зазвичай,
займаються поштові обслуговувачі постачальників доступу до Internet. Адресу такого
обслуговувача можно задати за допомогою директиви relayhost.
В файлі /etc/postfix/aliases визначається, яким користувачам
відповідають певні місцеві адреси. Наприклад, повідомлення для root
можно переадресовувати комусь з звичайних користувачів. Після редагування
файлу
aliases його треба обробити командою postalias для отримання робочої
таблиці.
Тут пояснено налаштування mutt з застосуванням fetchmail як засобу
для завантаження пошти на ваш комп'ютер. Для коректної роботи mutt
треба мати налаштований MTA (Mail Transfer Agent, або його ще називають, Mail
Server). Одним з таких MTA є Postfix, налаштування якого пояснено раніше.
Спочатку налаштуйте fetchmail. Якщо Ви вмієте його налаштовувати, то
одразу переходьте до розділу налаштування mutt. Для налаштування, запустіть
програму fetchmailconf (ця програма вимагає працюючого X server). Вона
запитає про ваш POP3 обслуговувач, ім'я та пароль на ньому. Не забудьте визначити local name (ваше
ім'я користувача) та проміжок, через який fetchmail буде намагатися
отримувати пошту. Коли Ви збережете налаштування, вона створить файл ~/.fetchmailrc.
Якщо Ви налаштували fetchmail автоматично перевіряти пошту (задали проміжок
перевірки), його буде використано службою fetchmail для одержання пошти.
Для того, щоб вона його підхопила, перезапустіть службу командою /etc/init.d/fetchmail restart. Інакше Вам доведеться отримувати пошту командою
fetchmail.
Зараз налаштуйте сам mutt. До файла ~/.mutt/headers в кінець додайте рядок вигляду:
my_hdr From: Roger J. Hacker <hacker@gnu.org>
Коли Ви підписуєтесь до нової розсилки, рекомендуємо Вам додати рядок
lists <адреса списку розсилки>
до файла ~/.mutt/lists. Прив'язки до адрес знаходяться в файлі ~/.mutt/aliases.
Щоб переналаштувати горячі клавіши використовуйте файл ~/.mutt/bind.
Ви можете налаштувати собі procmail для розкладання пошти по різних поштових скриньках. Цей засіб не буде описано в цих настановах, але в
каталозі /usr/share/doc/procmail-<версія_procmail>/examples/ лежать гарні приклади,
які можно переробити під себе. Щоб mutt "побачив" ці скриньки,
пропишіть їх в ~/.mutt/folders в такому форматі:
folder <шлях до файла скриньки>
Гарну документацію по всіх функціях mutt Ви знайдете в /usr/share/doc/mutt-<версия_mutt>/manual.txt.
Для налаштування Вашої машини в якості шлюза місцевої мережи
до тенет, в комплекті існує програма /usr/sbin/drakgw, запустити
яку можно також і з панелі налаштування DrakConf через піктограму "Internet
Connection Sharing". Ця програма виконує налаштування наступного:
192.168.0.1.
dhcp на Вашій машині на
призначення клієнтам адрес з підмережи 192.168.0.x.
dhcp автоматично
будуть намагатися звертатися до світової мережи за посередництвом Вашої машини.
Як наслідок роботи програми drakgw, якщо Ваша машина підключена
до тенет, то всі машини, що налаштовані з використанням dhcp будуть мати можливість виходити до світових тенет за посередництвом Вашої машини.
Для роботи в якості шлюза до світової мережи на машині повинні бути встановлені наступні пакети:
dhcp
caching-nameserver
bind
bind-chroot
ipchains
Якщо ці пакети не встановлено, програма drakgw спробує
встановити їх самотужки.
Програма drakgw _завжди_ призначає в місцевій мережі адреси з
підмережи 192.168.0.х.
Якщо у Вас в машині є декілька карт мережи, програма drakgw
запропонує Вам визначити ту, що під'єднана до місцевої мережи.
Якщо Вам потрібно використовувати інші ip-адреси в місцевій мережі,
то Вам необхідно руками відредагувати файли /etc/dhcpd.conf, /etc/rc.d/rc.firewall.inet_sharing,
та налаштувати наново Вашу карту мережи, що підключена до місцевої мережи,
після чого перезапустити служби dhcpd, network та виконати команду
ipchains -F, /etc/rc.d/rc.firewall.
Вперед
Що де є
Назад